ЗБИРАЄТЕСЯ ЛІКВІДУВАТИСЯ? ТОДІ МИ ЙДЕМО ДО ВАС!

Загальновідомо, що основним принципом будь-якого страхування є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком.

На жаль, як показує аналіз чинного законодавства України, цей принцип діє лише у разі, коли страховик - це не держава, а точніше, не Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У разі потреби зняття з обліку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв'язку з ліквідацією особа звертається до Фонду із заявою про проведення перевірки. Цілком очевидно, суб'єкт, який сплачував всі внески та правильно складав звітність, чекає, що проблем у зв'язку з появою будь-яких заборгованостей не виникне, а перевірка пройде швидко та легко.
Проте великим «сюрпризом» для деяких суб'єктів господарювання, що ліквідовуються, може стати заборгованість за капіталізованими платежами.

Такий випадок відбувся з одним приватним підприємством - клієнтом нашої юридичної фірми. Ліквідація підприємства за рішенням власника не передвіщала біди. Проте під час проведення перевірки Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) підприємство отримало довідку, згідно з якою воно має сплатити на користь Фонду близько 400 000 гривень - капіталізованих платежів.
Згодом стало відомо, що протягом діяльності підприємства з кількома робітниками відбулися нещасні випадки, і зазначена сума мала бути перерахована товариством Фонду для забезпечення майбутніх виплат таким Фондом громадянам втраченого заробітку та відшкодування збитку.
Надаючи довідку, працівники Фонду пояснили, що їх дії ґрунтуються на нормах пп. 3.13, 5.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.07 р. № 36 (далі - Інструкція № 36), а також на вимогах Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров’ю, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 р. № 765 (далі - Порядок № 765).
Виконавши аналіз чинного законодавства, ми дійшли висновку, що посилання Фонду на зазначені норми законодавства є недоречними, а нарахування капіталізованих платежів товариству не передбачено чинним законодавством.
Відповідно до преамбули Закону України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105) цейЗакон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхуваннявизначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Згідно зі ст. 6 цього Закону суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Разом з тим нормами ст. 5 того ж Закону закріплено, що основними принципами страхування від нещасного випадку є, зокрема, своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком. Статтею 25 Закону № 1105 встановлено, що всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 і 22 цього Закону, проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду. Відповідно до ст. 45 Закону № 1105 роботодавець, виступаючи як страхувальник, у свою чергу, зобов’язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
Таким чином, можна зробити висновок, що правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян визначаються Законом. На роботодавця, що виступає як страхувальник, покладено обов’язок зі сплати страхових внесків, на Фонд - зі здійснення страхових платежів з метою страхування своєї відповідальності перед застрахованими особами.
У цьому і полягає сутність страхування. Інакше навіщо роботодавцям сплачувати кожного місяця внески до страхового фонду, якщо у разі настання страхового випадку вони все одно зобов’язані самостійно відшкодовувати постраждалим шкоду?
У ст. 46 Закону № 1105 закріплено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
- внесків роботодавців, для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ і організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідаціїстрахувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
- коштів, отриманих від стягнення відповідно до цього Закону штрафів та пені із страхувальників, штрафів із працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, що використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. При цьому вважаємо, що капіталізовані платежі, визначені як одне з джерел фінансування фонду, страхувальник не зобов’язаний вносити у разі своєї ліквідації. І ось чому.
Як наголошувалося вище, відповідно до Закону № 1105 фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наразі КМУ такий порядок капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника не визначено і не затверджено. Іншими словами, серед чинного законодавства України такого порядку немає, його просто не існує.
Згідно з п. 1 Порядку № 765 (на який посилається Фонд) при нарахуванні капіталізованих платежів здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язаньпідприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров’ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді. Отже, цей Порядок не регулює питання капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника поза процедурою банкрутства, а тому можна зробити висновок, що чинне законодавство не передбачає обов’язку сплати капіталізованих платежів страхувальником у разі його ліквідації поза процедурою банкрутства.
Разом з тим Інструкція № 36, на нашу думку, також не надає Фонду права та законних підстав для нарахування капіталізованих платежів.
Так, відповідно до п. 3.13 цієї Інструкції робочий орган виконавчої дирекції Фонду після остаточного погашення страхувальником суми заборгованості зі сплати страхових внесків, пені та штрафів до Фонду і виконання ним вимог, передбачених у п. 5.9 тієї ж Інструкції, на наступний робочий день видає (надсилає листом з повідомленням про вручення адресату) страхувальнику довідку про відсутність заборгованості за формою згідно з додатком 12. Копія довідки, засвідчена відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції Фонду, і повідомлення про вручення поштового відправлення підшиваються до особистої справи страхувальника.
У свою чергу, п. 5.9 Інструкції № 36 встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на ліквідованих підприємствах (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником відповідно до Порядку № 765.
На нашу думку, на підставі зазначених вище положень Інструкції Фонд не має права нараховувати заборгованість за капіталізованими платежами. Розсудіть самі:
- по-перше, п. 5.9 Інструкції № 36 не підлягає застосуванню у таких ситуаціях, оскільки страхувальник знаходиться у стадії ліквідації, але ще не є ліквідованим підприємством у розумінні ст. 17, 18 Закону України від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - адже в ЄДРПОУ ще не внесено запис про припинення юридичної особи-товариства;
- по-друге, як вже наголошувалося, Порядок № 765 не регулює питання капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника поза процедурою банкрутства, отже, також не може бути застосований за таких обставин;
- по-третє, згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Відповідно до ст. 2 Прикінцевих положень Закону № 1105 до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить йому. Таким чином, Інструкцією № 36 не можуть встановлюватися додаткові до передбачених у Законі видів платежів на користь Фонду. А тому частина Інструкції - п. 5.9 – не може застосовуватися, оскільки не відповідає Закону № 1105.
Отже, можна зробити висновок, що дії Фонду з нарахування заборгованості за капіталізованими платежами підприємствам, які ліквідовуються поза процедурою банкрутства, є неправомірними.
Здавалося б, ця позиція є логічною та заснована на нормі закону. На жаль, суди дотримуються іншої думки. Свідченням цьому може бути постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.08 р. у справі № 22-а-5521/08 за позовом Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровське до ДП «Шахта Житомирська» про зобов’язання вчинити дії. Рішенням суду апеляційної інстанції було відхилено висновок суду першої інстанції про те, що до особи, яка не є банкрутом, не повинні застосовуватися положення Порядку № 765. На думку апеляції, відповідно до п. 5.9. Інструкції № 36 дляпокриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на ліквідованих підприємствах (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником саме відповідно до зазначеного Порядку.
Аналогічні висновки містяться і в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.08 р. у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Авдеєвка до ПП «Шахова» про стягнення суми капіталізованих платежів. На думку суду, чинне законодавство не звільняє платоспроможні підприємства у разі їх ліквідації від фінансування Фонду шляхом внесення капіталізованих платежів. При цьому суд також посилається на Інструкцію № 36 і Порядок № 765.
Позиція судів дивує.
По-перше, відповідно до Закону потерпілим на виробництві страхові виплати здійснює Фонд. Незрозуміло, з яких підстав роботодавці повинні покривати витрати Фонду, якщо вони і так кожного місяця сплачували страхові внески?
По-друге, як вже наголошувалося, порядок капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника поза процедурою банкрутства не визначено і не затверджено. Тоді яке ж законодавство не звільняє платоспроможні підприємства у разі їх ліквідації поза процедурою банкрутства від фінансування Фонду?
Цікавою є ситуація, коли у підприємства на стадії ліквідації коштів для перерахування Фонду немає, так само як і власності, за рахунок якої можна задовольнити вимоги Фонду. Підприємство опиняється у такій ситуації, коли не може ні ліквідуватися через наявну заборгованість у вигляді суми нарахованих Фондом капіталізованих платежів, ні сплатити такі платежі.
Єдиний вихід - банкрутство за спрощеною схемою (ст. 51 Закону України від 14.05.92 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що визначає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником). Хоч і забере значно більше часу, аніж проста процедура ліквідації, проте результат цього процесу один: за відсутності майна і коштів борг за капіталізованими платежами, як і у більшості випадків, буде списано.
Так навіщо ж тоді весь цей фарс?
У черговий раз доводиться констатувати відсутність ефективних способів захисту прав підприємців від чиновницького свавілля. Крім того, на тлі дефіциту бюджету і непереборного бажання його наповнити за рахунок суб’єктів господарювання судова система також не виступає у цьому напрямку незалежною гілкою влади, а зовсім навпаки, - одним фронтом з контролюючими органами «наступає на горло» бізнесу, що ледве дихає від фінансово-економічної кризи.

Юлія КУРИЛО
Адвокат
партнер ЮФ «ЮСТ Україна»

 Источник