Ліквідація і банкрутство (схеми)

Ліквідація і банкрутство суб'єктів підприємництва 

Перш ніж починати гру, слід знати, як з неї вийти. Організовуючи підприємство, необхідно знати, як припинити його діяльність, тобто ліквідувати. Наведена нижче інформація допоможе Вам розібратися з основними моментами такої ліквідації. 

Основні документи, що регулюють порядок ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності: 

- Цивільний кодекс України (далі - ЦК); 

- Господарський кодекс України (далі - ГК); 

- Закон України "Про господарські товариства" N 1576-XII від 19.09.91 р. (далі - Закон про госптовариства); 

- Закон України "Про акціонерні товариства" N 514-VI від 17.09.2008 р. (далі - Закон про АТ);

- Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003 р. (далі - Закон про реєстрацію); 

- Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" N 2343-XII від 14.05.92 р. (далі - Закон про банкрутство). 

Під ліквідацією суб'єкта підприємництва розуміється припинення його діяльності з виключенням із державного реєстру (ЦК так і застосовує поняття "припинення юридичної особи", ГК - "припинення діяльності юридичної особи"). Згідно з Законом про реєстрацію таким реєстром є Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. 

Ліквідація тягне припинення прав та обов'язків суб'єкта підприємництва без правонаступництва (переходу прав та обов'язків іншим особам). 

Суб'єкт підприємництва вважається ліквідованим з моменту внесення відповідного запису про це до державного реєстру (ч. 2 ст. 104 ЦК, ч. 7 ст. 59 ГК, ст. 22 Закону про госптовариства, ч. 5 ст. 88 Закону про АТ, ч. 2 ст. 33 Закону про реєстрацію). 

Ліквідація суб'єктів підприємництва 

Примусова

Добровільна

Незалежно від волевиявлення юрособи на підставі рішення суду

За бажанням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу

- за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК); 

- у разі визнання юрособи у встановленому порядку банкрутом, окрім випадків, передбачених законом (ч. 6 ст. 59 ГК, абз. 2 п. "в" ч. 4 ст. 19 Закону про госптовариства)

- у зв'язку із закінченням терміну, на який утворювалася юрособа; 

- у зв'язку з досягненням мети діяльності юрособи;

- з інших причин

I. ВСТАНОВЛЕНІ ЗАКОНОМ ВИПАДКИ ЛІКВІДАЦІЇ 

Вимога про ліквідацію юридичної особи за рішенням суду може бути пред'явленою органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 110 ЦК). 

1. Під законом, виходячи з норми ч. 2 ст. 4 ЦК, розуміються нормативно-правові акти, прийняті Верховної Радою України у формі законів або кодексів, але не підзаконні нормативні акти. 

2. Як приклад законодавчих вимог про ліквідацію можна навести норми, зокрема: 

А) ЦК, які як підстави для обов'язкової ліквідації вказують випадки, коли: 

- у повному товаристві в результаті вибуття його членів залишається єдиний учасник (у разі якщо за бажанням учасника повного товариства, що залишився, протягом шести місяців останнє не було перетворено в інше господарське товариство) - ч. 1 ст. 132 ЦК; 

- з командитного товариства вибувають усі вкладники (у разі якщо командитне товариство не було перетворене в повне товариство) або в результаті вибуття членів залишається єдиний учасник - ч. 1 ст. 139 ЦК; 

- вартість чистих активів ТОВ, АТ стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу (ч. 4 ст. 144, ч. 3 ст. 155 ЦК); 

- кількість учасників ТОВ стала більше передбаченого законом розміру та протягом 1 року ТОВ не було перетворене в АТ, а число учасників не зменшилося до встановлених меж (ч. 1 ст. 141 ЦК); 

- учасники ТОВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, а загальні збори учасників не прийняли рішення про виключення учасників, які не внесли свої вклади, з перерозподілом їх часток між іншими учасниками або зі зменшенням статутного капіталу (ч. 3 ст. 144 ЦК). 

Б) Закону про госптовариства, що передбачають такі підстави для ліквідації, як: 

- Систематичне порушення законодавства (пп. "в" ч. 4 ст. 19). 

Товариство раніше двічі допускало порушення законодавства й допустило його знову, незалежно від того, чи залучалося воно раніше до відповідальності за вчинені порушення. 

Як виключення допускається визнання систематичним і вторинного порушення законодавства*. 

____________ 

* Див. абз. 4 п. 16 роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.09.96 N 02-5/334. 

- Грубе порушення законодавства (пп. "в" ч. 4 ст. 19). 

Одноразове порушення законодавства, що свідчить про явне та умисне нехтування його вимогами з боку товариства (наприклад, здійснення діяльності без ліцензії, коли її вимагають відповідно до закону) та (або) призвело до значної шкоди, завданої державі, юридичним або фізичним особам*. 

____________ 

* Див. абз. 5 п. 16 роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.09.96 N 02-5/334. 

В) Закону про реєстрацію (ч. 2 ст. 38), який вказав, що підставами для постанови судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством юридичної особи, є: 

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; 

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; 

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; 

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юрособи - емітента цінних паперів такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль інформації, передбаченої законом, НКЦПФР;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів управління акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації НКЦПФР звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників товариства.

Г) Статті 21 Закону "Про охорону праці" у разі коли роботодавець не одержав дозволу на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням уповноваженого центрального органу виконавчої влади з охорони праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення. 

3. До внесення запису про ліквідацію до державного реєстру підприємство не позбавляється статусу юридичної особи. Тому тільки прийняття господарським судом рішення про відміну державної реєстрації не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими суб'єктами господарювання до моменту виключення його з державного реєстру. 

II. ДОБРОВІЛЬНА ЛІКВІДАЦІЯ 

За загальним правилом рішення про ліквідацію товариства (як підприємницького, так і непідприємницького) приймається його загальними зборами (власником - якщо в товаристві 1 учасник) більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом (абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК). 

Виключення передбачені:

- Законом про госптовариства, згідно зі ст. 59 якого рішення про ліквідацію ТОВ приймається простою більшістю голосів (виходячи з норм ч. 3 ст. 65 Закону про госптовариства, аналогічне виключення стосується й ТДВ); 

- Законом про АТ, згідно зі ст. 42 якого рішення про ліквідацію АТ ухвалюється більш як 3/4 голосів з числа зареєстрованих на зборах.

При цьому ухвалення рішення про ліквідацію ТОВ/АТ, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу належить до виняткової компетенції загальних зборів ТОВ (ч. 4 ст. 145 ЦК) / загальних зборів акціонерів АТ (ч. 2 ст. 159 ЦК). 

Рішення про ліквідацію товариства фіксується документально (у протоколі зборів, наказі по товариству, засновником якого є одна особа тощо). 

III. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЛІКВІДАЦІЇ 

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію

ч. 1 ст. 105 ЦК

Перелік документів, які необхідно надати для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи, сформульований у ч. 1 ст. 34 Закону про реєстрацію. На даний момент за замовчуванням він включає лише оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників чи уповноваженого органу про ліквідацію юридичної особи.

Я 

Не пізніше як за 3 місяці роботодавець повинен надати профспілковим організаціям інформацію про майбутню ліквідацію підприємства 

ч. 3 ст. 22 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"

Я 

Роботодавець письмово (під розписку), не пізніше як за 2 місяці, зобов'язаний персонально попередити працівників про майбутнє вивільнення 

ст. 492 КЗпП

+ 

Одночасно, не пізніше як за 2 місяці, направити інформацію про майбутнє вивільнення працівників до державної служби зайнятості 

ст. 492 КЗпП

Я 

Учасники юрособи, суд або орган, що прийняв рішення про ліквідацію, призначають ліквідаційну комісію (ліквідатора)* - ч. 3 ст. 105 ЦК

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи - ч. 4 ст. 105 ЦК, ч. 3 ст. 91 ГК

____________

* Виконання функцій ліквідаційної комісії може покладатися на орган управління юрособи. 

абз. 2 ч. 3 ст. 105 ЦК, ч. 1 ст. 60 ГК

Рішення про створення ліквідаційної комісії, її склад (як правило, керівник підприємства, бухгалтер, юрисконсульт й інші фахівці), порядок прийняття рішень і повноваження (з розмежуванням повноважень членів комісії) визначаються документально у вигляді наказу / положення про ліквідаційну комісію / протоколу зборів засновників (акціонерів). 

Відносини власника юрособи, що ліквідується, та членів ліквідаційної комісії (у тому числі питання щодо оплати праці останніх) вирішуються в рамках трудового або цивільно-правового договору. 

Я 

Орган, що прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також порядок і строки* пред'явлення кредиторами своїх вимог

ч. 3 ст. 105 ЦК, ч. 2 ст. 60 ГК

____________

* Даний строк повинен становити від двох до шести місяців з дня публікації оголошення про ліквідацію юрособи.

ч. 5 ст. 105 ЦК, ч. 2 ст. 60 ГК

Я 

Звернення* до органів державної податкової служби для зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які перебувають у процесі припинення 

п. 11.1.1 Порядку обліку платників податків і зборів

____________

* Обов'язково лише для осіб, не внесених до ЄДР, які зобов'язані звернутися до органів ДПС протягом 3-х днів з моменту ухвалення рішення про ліквідацію та подати оригінал довідки за формою N 4-ОПП, заяву про припинення платника податків за формою N 8-ОПП, копію рішення про ліквідацію та копію рішення про створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора). 

Особи, внесені до ЄДР, звертатися до податкової не зобов'язані. Вказані вище документи (крім довідки за формою N 4-ОПП, яка їм не видається) вони можуть подавати за бажанням вже після внесення до ЄДР запису про ухвалення рішення про ліквідацію.

При цьому бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ведеться до моменту його виключення з Державного реєстру України та зняття з податкового обліку. 

Я 

Надсилання ліквідатору за його запитом інформації про рахунки ліквідованої особи (її відокремлених підрозділів), які на момент звернення взято на облік органами ДПС і щодо яких не надходило повідомлення про їхнє закриття

п. 11.4 Порядку обліку платників податків і зборів

+ 

Публікація у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації повідомлення про внесення до ЄДР запису про ухвалення рішення про припинення юридичної особи 

ч. 2 ст. 105 ЦК; ч. 1 ст. 22 Закону про реєстрацію

Ч. 3 ст. 91 ГК вимагає, щоб ліквідаційна комісія господарського товариства опублікувала інформацію про ліквідацію господарського товариства у триденний термін з моменту свого створення. Крім того, ч. 3 ст. 60 ГК вказує, що ця інформація повинна містити також відомості про порядок і строки пред'явлення вимог кредиторів.

+ 

Письмове повідомлення явних (відомих) кредиторів про ліквідацію. 

Крім того, ліквідаційна комісія зобов'язана вжити заходів для виявлення інших кредиторів і письмово їх повідомити. 

ч. 3, ч. 4 ст. 60 ГК

Я 

Звернення до банківської установи для закриття рахунків  

У разі ліквідації юридичної особи для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідується, визначений ліквідатором (ліквідаційною комісією), - п. 20.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, п. 11.4 Порядку обліку платників податків і зборів. 

Я 

Проведення інвентаризації та оцінка майна 

п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. N 419; пп. "ж" п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. N 69

Я 

Стягнення дебіторської заборгованості 

ч. 4 ст. 60 ГК

З указаною метою товариство, що ліквідується, повинно також припинити свою участь у господарських товариствах і отримати у зв'язку з таким виходом вартість частки майна госптовариства, що йому належить / майно, передане в користування таким госптовариствам. 

Я 

Проведення податкової перевірки та узгодження податкових зобов'язань 

п. п. 11.2, 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів

Згідно з п. п. 11.2, 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів органом ДПС ухвалюється рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, що перебуває на обліку в такому органі, у разі отримання хоча б одного із таких документів (відомостей): 

- заяви за формою N 8-ОПП від платника податків; 

- відомостей від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юрособи; 

- відомостей з Єдиного державного реєстру або ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; 

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство або визнання банкрутом платника податків, порушення справи або ухвалення рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації або установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Я 

Після закінчення терміну для пред'явлення вимог кредиторами складається проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. 

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи 

ч. 8 ст. 111 ЦК

Я 

Розрахунок з кредиторами, враховуючи сплату податкових зобов'язань, погоджених за підсумками проведення перевірки

ч. 9 ст. 111 ЦК

Слід звернути увагу на те, що склад ліквідаційної маси (майнові активи, за рахунок яких повинно відбуватися задоволення вимог кредиторів) може бути неоднорідним залежно від виду юридичної особи, що ліквідується. Наприклад, згідно з ч. 9 ст. 80 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійні активи накопичувальної системи пенсійного страхування у разі визнання банкрутом компанії з управління активами, зберігача, адміністратора недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення не можуть включатися до ліквідаційної маси зазначених осіб.

Також слід пам'ятати про можливу необхідність капіталізації платежів у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим погіршенням здоров'я або смертю, виплата якої покладалася на юридичну особу. Згідно зі ст. 1205 ЦК у разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом постраждалого. 

Я 

Продаж майна юридичної особи у разі недостатності грошових коштів* 

абз. 2 ч. 9 ст. 111 ЦК

____________

* Якщо майна юридичної особи недостатньо для повного задоволення вимог усіх кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство (ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство).

Я 

 Отримання від податкового органу довідки про відсутність заборгованості за формою N 22-ОПП

п. 11.5 Порядку обліку платників податків і зборів

Я 

Складання ліквідаційного балансу та затвердження його учасниками юридичної особи, судом або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи 

ч. 11 ст. 111 ЦК

 Я 

Звільнення працівників (з виплатою вихідної допомоги) 

Я 

Закриття поточного банківського рахунка  

Я 

Повернення торгових патентів 

пп. 267.7.5 ст. 267 Податкового кодексу України

+ 

Зняття з обліку РРО, КОРО, РК 

п. п. 2.11, 2.12 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)

п. 2.13 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок

+ 

Анулювання свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ 

стаття 184 Податкового кодексу України

+ 

Анулювання ліцензій 

ст. 21 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

+ 

Проведення розрахунків з учасниками 

ч. 12 ст. 111 ЦК

Я 

Знищення печаток і штампів* 

____________

* Після скасування Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів дана процедура нічим не регламентована.

+ 

Передача документації до архівної установи 

розділ 12.3 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій

Я 

Внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи 

ч. 14 ст. 111 ЦК; ст. 36 Закону про реєстрацію

Я 

Зняття з обліку в органах державної податкової служби

Порядок зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби регламентований  п. 11.11 Порядку обліку платників податків і зборів. 

+

Опублікування інформації про ліквідацію протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання 

ч. 8 ст. 59 ГК

Згідно з Законом про реєстрацію публікується така інформація у спеціалізованому друкованому ЗМІ (стаття 22). 

Законом на ліквідатора може бути покладено й інші обов'язки. Так, наприклад, згідно з ч. 2 ст. 1010 ЦК у разі ліквідації юридичної особи - повіреного ліквідатор повинен повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зберегти його речі, документи та передати довірителеві. 

Ліквідатор під загрозою притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 1666 КоАП) повинен забезпечити дотримання встановленого законодавством порядку надання фінансової звітності та ведення бухобліку при ліквідації юрособи. 

У процесі ліквідації органу державної реєстрації необхідно буде надати: 

- оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи; 

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; 

- довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів;

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових засобів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; 

- висновок аудитора про достовірність і повноту ліквідаційного балансу (у випадках, передбачених законом); 

- документ, що підтверджує отримання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи (у випадках, встановлених законом). 

Особливості державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця встановлені розділом VI Закону про реєстрацію. 

Черговість задоволення вимог кредиторів 

Ліквідація 

Банкрутство 

N

Загальний порядок

ст. 112 ЦК 

Акціонерні товариства

ст. 89 Закону про АТ

Юридичних осіб

ст. 45 Закону про банкрутство*

Фізичних осіб

ст. 92 Закону про банкрутство 

1

- вимоги відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

- вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом

- вимоги відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

- вимоги кредиторів, забезпечені заставою

- вимоги щодо виплати заборгованості по зарплаті перед працюючими та звільненими працівниками, грошові компенсації на невикористані щорічні відпустки та додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в суді та роботою ліквідаційної комісії

- витрати, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю (шляхом капіталізації платежів);

- вимоги про стягнення аліментів; 

- вимоги, забезпечені заставою майна фізособи;

- виплата вихідної допомоги та оплати праці працівникам;

- виплата авторської винагороди;

- вимоги із зобов'язань щодо сплати внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування

2

- вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами; 

- вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності

- вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами; 

- вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності

- вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю й здоров'ю; 

- зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, за рахунок повернення невикористаних засобів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; 

- вимоги вкладників довірчих товариств та інших суб'єктів, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників)

- вимоги про сплату податків та обов'язкових зборів

3

- вимоги про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів)

- вимоги про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів)

- вимоги щодо сплати податків та обов'язкових платежів (зборів);

- вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним матеріальним резервом

- розрахунки з іншими кредиторами

4

- усі інші вимоги

- усі інші вимоги 

кредиторів

- вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном або в процедурі санації

5

- виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями

- повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу;

- виплата додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору

6

- виплати за привілейованими акціями, що підлягають обов'язковому викупу товариством відповідно до ст. 68 Закону про АТ

- інші вимоги

  

7

- виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій

8

- виплати за простими акціями, що підлягають обов'язковому викупу товариством відповідно до ст. 68 Закону про АТ

9

- розподіл майна, що залишилося, між власниками простих акцій

*

Кредиторам четвертої черги виплати здійснюються по закінченні місяця з дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу

Виплати за вимогами, забезпеченими заставою майна боржника, здійснюються позачергово за рахунок закладеного майна

Для ряду юридичних осіб Законом про банкрутство передбачено включення до черговості додаткових видів вимог:

1) для особливо небезпечних підприємств (підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначені відповідними рішеннями КМУ) у третю чергу включаються додатково вимоги щодо відшкодування витрат на заходи із запобігання заподіянню можливої шкоди (ч. 7 ст. 85 Закону про банкрутство);

2) для страховиків у першу чергу додатково включаються вимоги за договорами страхування, які мають свою черговість (ч. 9 ст. 87 Закону про банкрутство):

N

Вид вимог

1

- вимоги за договорами особистого страхування, страховий випадок за якими настав до дня винесення судом постанови про банкрутство страховика 

2

- вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, страховий випадок за якими настав до дня винесення судом постанови про банкрутство страховика 

3

- вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, страховий випадок за якими настав до дня винесення судом постанови про банкрутство страховика 

4

- вимоги за договорами особистого страхування, страховий випадок за якими не настав на день винесення судом постанови про банкрутство страховика* 

5

- вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, страховий випадок за якими не настав на день винесення судом постанови про банкрутство страховика* 

6

- вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, страховий випадок за якими не настав на день винесення судом постанови про банкрутство страховика* 

____________ 

* підлягають задоволенню в процедурі банкрутства тільки в тому випадку, якщо не було здійснено продаж цілісного майнового комплексу боржника іншому страховику

! Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного погашення вимог попередньої черги (ст. 45 Закону про банкрутство, ст. 89 Закону про АТ). 

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги, - ч. 1 ст. 112 ЦК (див. також п. 4 листа ВГСУ від 17.04.2002 N 01-8/447). 

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 ЦК). 

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 ст. 112 ЦК). 

Вважаються погашеними вимоги: 

Ліквідація підприємств

ч. 5 ст. 112 ЦК

Банкрутство

ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство

- Не задоволені у зв'язку з недостатністю майна*;

- Не визнані ліквідаційною комісією, за умови, що кредитор не скористався своїм правом на звернення до суду

- Не задоволені у зв'язку з недостатністю майна

____________

* Кредитори, чиї вимоги не визнані боржником і розпорядником майна, можуть бути внесені до реєстру кредиторів господарським судом під час попереднього засідання (ст. 25 Закону про банкрутство). Це рішення може бути переглянуте в апеляційному та касаційному порядку.

** Не заявлені в строк вимоги відносяться до шостої черги в порядку погашення, крім вимог щодо виплати зарплати, авторської винагороди, відшкодування збитку, заподіяного життю та здоров'ю, сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство) і вимог, забезпечених заставою майна боржника (абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство).

____________

* У випадках, передбачених законом, при недостатності майна юридичної особи майнову відповідальність можуть нести його засновники (наприклад, субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юрособи несуть повні учасники командитного товариства, учасники повного товариства та товариства з додатковою відповідальністю). 

ГК (ч. 4 ст. 91) встановив особливості розподілу майна господарського товариства після його ліквідації: 

- кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, розподіляються між учасниками товариства в шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію; 

- майно, передане товариству його засновниками або учасниками в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. 

Банкрутство

Це визнана господарським судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури. 

Виходячи з норм статті 211 ГК, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. 

Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи можуть надати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб'єкта (тобто провести так звану досудову санацію). 

I. ДОСУДОВА САНАЦІЯ 

Правила проведення досудової санації визначені ст. 6 Закону про банкрутство. Процедура в загальних* рисах виглядає таким чином. 

____________ 

* Деталі цієї процедури повинні бути врегульовані Положенням про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, яке затверджується ВГСУ.

Боржник або кредитор ініціює проведення досудової санації 

ч. 1 ст. 6 Закону про банкрутство

Проведення досудової санації також може бути передбачено умовами договору, на підставі якого виникає зобов'язання боржника перед кредитором.

Я

Отримання згоди другої сторони та кредиторів, чиї права вимоги становлять більше 50 % заборгованості за даними бухгалтерського обліку боржника, на проведення досудової санації

ч. 1, 2 ст. 6 Закону про банкрутство

Така згода може бути отримана як після виникнення боргу, так і попередньо.

Я

Підготовка плану санації

ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство

План санації може містити такі умови:

1) заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника (у тому числі перераховані в ч. 2 ст. 29 Закону про банкрутство);

2) розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;

3) відстрочення, розстрочення або прощення (списання) боргів або їхньої частини;

4) поділ кредиторів, що беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог і наявності забезпечення цих вимог (для різних категорій кредиторів може бути встановлено різний порядок задоволення вимог);

5) виконання зобов'язань боржника третіми особами;

6) задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству (наприклад, передаванням їм часток у статутному капіталі боржника, передаванням їм прав, що належать боржникові, які можуть відчужуватися, і т. п.);

7) призначення керівника санації, порядок його призначення та його повноваження;

8) відшкодування витрат на проведення зборів акціонерів та/або засідань органів керування боржника, пов'язаних із санацією.

План санації не може містити умов, які обмежують права кредиторів, що не голосували за його затвердження або не брали участь у голосуванні.

Я

Одержання письмового узгодження плану санації від усіх забезпечених кредиторів*

ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство

____________ 

* Забезпеченим кредитором вважається кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника або майнового поручителя (абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство)

Я

Скликання загальних зборів кредиторів

ч. 4 ст. 6 Закону про банкрутство

Збори скликаються боржником шляхом письмового повідомлення всіх осіб, які є кредиторами за даними бухгалтерського обліку. Крім того, боржник повинен забезпечити публікацію оголошення про проведення зборів на веб-сайтах державного органу з питань банкрутства та ВГСУ*.

____________ 

* Публікація на сайті ВГСУ обов'язкова лише з 19.01.2014. До цього вона заміняється публікацією в офіційних друкованих ЗМІ - газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр" (абз. 3 п. 1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство).

Я

Проведення загальних зборів кредиторів і схвалення кредиторами плану санації*

ч. 4, 5 ст. 6 Закону про банкрутство

____________ 

* Порядок проведення зборів і прийняття на них рішень повинен бути врегульований Положенням про порядок проведення санації до порушення провадження в справі про банкрутство, яке затверджується ВГСУ.

Я

Подання до господарського суду заяви про затвердження плану санації протягом 5 днів з моменту схвалення кредиторами плану санації

ч. 5 ст. 6 Закону про банкрутство

Звернутися до суду повинен боржник або представник кредиторів, уповноважений загальними зборами кредиторів.

До заяви додаються:

1) план санації;

2) протокол засідання загальних зборів кредиторів, на яких було прийнято рішення про схвалення плану санації;

3) список кредиторів із зазначенням їхнього найменування, поштової адреси, ідентифікаційного коду (номера) та суми заборгованості;

4) письмові заперечення кредиторів, які не брали участь у голосуванні або голосували проти схвалення плану санації, за їх наявності;

5) документ про сплату судового збору (1 мінімальний розмір заробітної плати - пп. 12 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір").

Я

Винесення господарським судом протягом 5 днів з моменту одержання заяви ухвали про прийняття заяви до розгляду з вказівкою в ній дати, часу та місця проведення 

ч. 6 ст. 6 Закону про банкрутство

Я

Публікація повідомлення про прийняття заяви про затвердження плану санації до розгляду 

ч. 7 ст. 6 Закону про банкрутство

До 19.01.2014 повідомлення публікується в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр" (абз. 3 п. 1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство), після 19.01.2014 - на офіційному веб-сайті ВГСУ. 

У повідомленні зазначаються найменування боржника та його ідентифікаційний код, номер справи, найменування господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа, а також дата першого судового засідання у справі.

Я

Розгляд заяви господарським судом протягом місяця від дня її прийняття до розгляду

ч. 8 ст. 6 Закону про банкрутство

На засіданні суд зобов'язаний заслухати кожного із присутніх кредиторів (їхніх представників), що мають заперечення проти плану санації. Це правило поширюється і на тих кредиторів, які на загальних зборах голосували за схвалення плану санації, якщо в них є заперечення проти цього плану.

Я

Винесення судом ухвали про відмову в затвердженні плану санації або про затвердження плану санації та накладенні мораторію на задоволення вимог кредиторів 

ч. 8 ст. 6 Закону про банкрутство

Відмовити в затвердженні плану суд може лише за наявності чітко визначених абзацами 3 - 7 ч. 8 ст. 6 Закону про банкрутство підстав. Ця відмова не є перешкодою для повторного схвалення плану санації загальними зборами кредиторів і звернення до суду для його затвердження.

В інших випадках суд зобов'язаний прийняти рішення про затвердження плану санації та накладення мораторію.

Умови плану санації та мораторій поширюються на всі вимоги кредиторів, незалежно від того, чи голосували вони за схвалення плану санації та чи давали згоду на проведення процедури досудової санації, що виникли до моменту затвердження плану санації (абз. 4 ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство).

Я

Проведення санації боржника згідно із затвердженим планом

ч. 9 ст. 6 Закону про банкрутство

Строк санації не може перевищувати 12 місяців. 

Мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом усього строку санації. Також протягом цього строку неможливе порушення справи про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів.

Якщо ж всі вжиті заходи не допомогли, боржник зіткнеться з процедурою банкрутства. 

II. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ 

2.1. ЗАЯВА 

Заяву про порушення справи про банкрутство може подати боржник або кредитор. 

Заява подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника. Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів містяться у ст. 11 Закону про банкрутство. Також заява повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). 

Боржник не може звернутися із заявою про банкрутство, якщо його майна недостатньо для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство (ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство).

Боржник зобов'язаний звернутися із заявою про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

1) задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання в повному обсязі зобов'язань боржника перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

2) під час ліквідації боржника не у зв'язку із процедурою банкрутства встановлено неможливість задоволення вимоги кредиторів у повному обсязі (при цьому обов'язковою умовою звернення до суду є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи згідно із законодавством)*;

3) в інших випадках, передбачених Законом про банкрутство.

____________

* невиконання цієї вимоги тягне солідарну відповідальність власника майна (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) за незадоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 95 Закону про банкрутство).

Для звернення до суду з майновими вимогами необхідно сплатити судовий збір (ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір").

Суд відкриває провадження про банкрутство лише у разі, якщо безспірні вимоги кредиторів, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців з встановленого для їхнього погашення строку, становлять суму не менше 300 мінімальних розмірів зарплати (МРЗ), якщо інше не передбачено Законом про банкрутство (ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство).

У цій ситуації:

Кредитор - юридичні або фізичні особи, а також органи ДПС та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; щодо приватних підприємців справу про банкрутство не можуть порушити кредитори за вимогою особистого характеру (аліменти, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, і т. п.), однак вони мають право заявляти свої вимоги в процесі провадження справи про банкрутство. 

Безспірні вимоги - грошові вимоги, підтверджені судовим рішенням, яке набуло чинності, і постановою про відкриття виконавчого провадження, на підставі якого згідно із законодавством здійснюється списання коштів з рахунка боржника. До складу цих вимог не включається неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Прострочена - строк виконання зобов'язання настав не менше як за 3 місяці до подання заяви, але заборгованість погашена не була. 

У разі якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заяву може бути подано незалежно від настання строку виконання зобов'язань. 

Заборгованість - заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості (крім заборгованості, повністю забезпеченої заставою) боржника за різними зобов'язаннями перед цим кредитором, а також на об'єднаних вимогах кредиторів до одного боржника (необхідні підписи всіх кредиторів). 

Боржником, щодо якого може бути порушено справу про банкрутство, є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична або юридична особа. 

Казенні підприємства не є суб'єктами банкрутства (ч. 3 ст. 209 ГК). 

Можливе заявлення вимог, що випливають із зобов'язань у натурі, за умови визначення їх у грошовому еквіваленті відповідного зобов'язання (наприклад, у розмірі вартості продукції, що підлягає поставці). 

Якщо вимога виражена в іноземній валюті, її необхідно конвертувати в національну валюту України за курсом НБУ на дату подання вимоги до господарського суду. 

Порушення справи вигідне для кредитора якщо не можливістю повернути заборгованість, то хоча б можливістю юридично зафіксувати безнадійну кредиторську заборгованість для правильного її відображення в бухгалтерському та податковому обліку і мінімізації податків. 

2.2. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ 

Протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд вирішує її подальшу долю: приймає заяву, відмовляє в прийнятті заяви (ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство) або повертає заява без розгляду (ст. 14 Закону про банкрутство). 

Якщо заява залишена без розгляду, господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора. 

Заявник може також відкликати свою заяву (ч. 5 ст. 15 Закону про банкрутство) не пізніше дати проведення підготовчого засідання (до 14 днів з моменту прийняття судом заяви про порушення справи), про яку сторонам повідомляється в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі. 

Не пізніше цієї ж дати боржник повинен подати суду та заявникові відзив на заяву про порушення справи про банкрутство. 

Вимоги до такого відзиву сформульовані в ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство. Відсутність відзиву боржника не припиняє провадження у справі, однак варто пам'ятати, що згідно з п. 5 ст. 83 ГПК господарський суд має право стягнути в дохід державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. 

Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на його майно, за винятком майна, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі на підставах, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю (ч. 1 ст. 91 Закону про банкрутство). 

За клопотанням приватного підприємця - боржника майно (частина майна) може бути звільнене з-під арешту у разі укладення договору поруки або іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. 

Згідно з ч. 3 ст. 212 ГК з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний капітал допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом. У свою чергу, згідно з ч. 5 ст. 22 Закону про банкрутство прийняття подібних рішень органами управління боржника можливе лише за згодою призначеного судом розпорядника майна. 

У справах, де суб'єктами банкрутства виступають юридичні особи, заходи забезпечення позову застосовуються тільки за клопотанням сторін, учасників провадження або за власною ініціативою суду. 

При отриманні органами державної податкової служби інформації про порушення справи про банкрутство платника податків органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки таких платників податків (п. 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів). 

2.3. АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ 

Постать арбітражного керуючого є ключовою в процедурі банкрутства. Його основні повноваження сформульовані у ст. 98 Закону про банкрутство. 

Він виконує три ролі (залежно від стадії процедури банкрутства): розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора. Ці функції може послідовно виконувати одна й та сама особа, або на різних етапах призначаються різні керуючі. 

Призначає арбітражного керуючого господарський суд за такими процедурами:

1) вибір кандидатури розпорядника майна здійснюється судом з використанням спеціальної автоматизованої системи з числа арбітражних керуючих, що мають відповідне свідоцтво та внесені до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих, ще на етапі прийняття заяви про банкрутство до розгляду (ч. 1 ст. 12, абз. 1 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство). Ця особа зазначається в ухвалі суду про прийняття заяви про банкрутство до розгляду та зобов'язується надати суду заяву про згоду на участь у процедурі (абз. 4 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство).

Якщо така заява до суду не надійшла, розпорядник майна призначається судом без використання спеціальної автоматизованої системи.

2) керуючий санацією та ліквідатор призначаються судом на підставі клопотання комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - на власний вибір (абз. 5 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство). При цьому суд не зобов'язаний задовольняти клопотання комітету кредиторів і може обрати кандидатуру самостійно (абз. 6 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство).

Хоча вибір і призначення керуючого здійснюються господарським судом, комітет кредиторів (який згідно з ч. 2 ст. 210 ГК створюється у разі, якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів) на будь-якому етапі процедури банкрутства має право звернутися до суду із клопотанням про призначення арбітражному керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та призначення іншого арбітражного керуючого. Рішення про це приймається більшістю голосів (кредитори мають кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог, кратній 1000 грн.). У зв'язку з цим існує небезпека, що деякі "несумлінні" кредитори будуть організовувати масову скупку боргів до проведення відповідних зборів. 

Оплата праці арбітражного керуючого здійснюється за такими правилами:

1) за виконання функцій розпорядника майна - у розмірі 2 мінімальних зарплат за щомісячне виконання повноважень. Якщо середня зарплата керівника боржника за останні 12 місяців до порушення справи про банкрутство була більше зазначеного розміру, то винагорода арбітражного керуючого прирівнюється до цієї зарплати, але не може перевищувати 5 мінімальних зарплат на місяць. Оплата здійснюється за рахунок коштів особи, яка подала заяву про банкрутство, що повинні бути авансом внесені на депозитний рахунок нотаріуса; 

2) за виконання функцій керуючого санацією та ліквідатора - у розмірі 2 середньомісячних зарплат керівника боржника за останні 12 місяців до порушення справи про банкрутство, але не більше 10 мінімальних зарплат. Крім того, при здійсненні функцій керуючого санацією передбачена виплата додаткової винагороди в розмірі 5 % від стягненої дебіторської заборгованості боржника та 3 % від суми задоволених вимог конкурсних боржників. Усі ці виплати здійснюються за рахунок коштів боржника, отриманих у результаті здійснення господарської діяльності або від продажу майна (майнових прав). Кредитори мають право створити спеціальний фонд для авансування цих виплат.

Якщо розмір зарплати боржника істотно завищено у порівнянні з розміром мінімальної зарплати, господарський суд має право самостійно зменшити розмір винагороди арбітражного керуючого.

Також арбітражний керуючий має право на відшкодування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням функцій у процедурі банкрутства (ч. 4 ст. 114 Закону про банкрутство).

На випадок заподіяння шкоди боржнику та кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 110 Закону про банкрутство). 

2.4. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

А) Загальні заходи забезпечення (ч. 1 ст. 18 Закону про банкрутство)

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів із забезпечення вимог кредиторів. 

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або за власною ініціативою може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна (в тому числі накласти арешт на конкретне майно боржника). 

Б) Усунення керівника (ч. 2 ст. 18 Закону про банкрутство)

За клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. 

В) Мораторій (ст. 19 Закону про банкрутство)

Одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереження ліквідаційної (конкурсної) маси боржника ухвалою суду вводиться мораторій - призупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до ухвалення рішення про введення мораторію, крім вимог поточних кредиторів, а також вимог щодо: 

- заробітної плати і нарахованих на ці суми внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 

- авторських винагород; 

- аліментних зобов'язань; 

- відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю;

- виплат за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється розпорядником майна на підставі ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості. 

Відсутність нарахування фінансових санкцій за невиконання грошових зобов'язань, призупинення нарахування пені за податковими зобов'язаннями, заборона стягнення за виконавчими документами (ч. 3 ст. 19 Закону про банкрутство) у процесі мораторію часто залучають "несумлінних банкрутів". Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові в задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 215 ГК). 

Г) Заборона боржнику та власнику майна боржника ухвалювати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні кошти та предмети застави (ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство)

Д) Визнання недійсним правочину або спростування майнової дії боржника (ст. 20 Закону про банкрутство)

За клопотанням розпорядника майна або конкурсного кредитора суд може визнати недійсним правочин або спростувати майнову дію боржника, укладену (вчинену) після порушення справи про банкрутство або протягом року, що передує цьому, за низкою спеціальних підстав, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство. 

У разі визнання правочину недійсним (майнової дії спростованою) кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу отримане від боржника майно, а якщо це неможливо - внести кошти в розрахунку ринкової ціни майна на день вчинення правочину (майнової дії). 

Такий кредитор вноситься до реєстру кредиторів та отримує на вибір право на задоволення своїх вимог за правочином (дією) в першу чергу при ліквідації боржника або право вимоги виконання боржником своїх зобов'язань у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

2.5. ПРОЦЕДУРА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ 

Ця процедура є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання його майнових активів, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди або ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Суд вводить її одночасно з відкриттям справи про банкрутство.

Тривалість цієї процедури становить 115 календарних днів і може бути продовжена судом за обґрунтованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на 2 місяці. Крім того, розпорядник майна та комітет кредиторів наділені правом клопотати про скорочення призначеного судом строку розпорядження майном.

У ході цієї процедури на розпорядника майна покладено обов'язок провести, зокрема, такі дії:

1) прийняти та розглянути вимоги кредиторів;

2) вести реєстр кредиторів;

3) вживати заходів щодо охорони майна боржника;

4) не пізніше 2 місяців з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника і визначення його вартості;

5) за можливості проведення санації боржника не пізніше 2 місяців з моменту порушення провадження у справі про банкрутство разом з ним розробити план санації та подати його на розгляд комітету кредиторів.

Призначення розпорядника майна не означає автоматичного припинення повноважень керівника боржника. Однак він та інші органи керування боржника в ході процедури розпорядження майном втрачають право приймати низку рішень без згоди розпорядника майна. Перелік таких рішень наведено у ч. ч. 5, 6, 8 ст. 22 Закону про банкрутство.

Також розпорядник майна наділяється правом клопотати до суду про зняття арешту з майна боржника або інших обмежень щодо розпорядження майном у разі, якщо такі арешти або обмеження заважають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

2.6. ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ВИМОГ

З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. До 18.01.2014 включно таке оголошення публікується в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр", а з 19.01.2014 - на офіційному веб-сайті ВГСУ (ч. 10 ст. 16 Закону про банкрутство). 

Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство всі кредитори за зобов'язаннями, які виникли до дня порушення справи про банкрутство, повинні пред'явити до боржника свої вимоги. 

Заяви з обґрунтуванням вимог у цей строк також можуть подати кредитори за вимогами, що випливають із зобов'язань щодо заробітної плати, авторських винагород, відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, аліментних зобов'язань. Цим правом варто скористатися, тому що у разі визнання боржником, розпорядником майна або судом вищевказаних вимог останні ввійдуть до реєстру вимог кредиторів.

Інші кредитори, вимоги яких виникли після порушення справи про банкрутство, можуть висувати ці вимоги після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. До того їхні вимоги підлягають розгляду господарським судом, що відкрив провадження у справі про банкрутство, у позовному провадженні.

Зазначений 30-денний строк для конкурсних кредиторів (кредиторів за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою майна боржника) граничний і не підлягає відновленню, незалежно від причин пропуску (поважні чи ні). Кредитори, які пропустили строк, втрачають статус конкурсних, а їхні вимоги підлягають задоволенню в шосту чергу. 

Тому рекомендується або щодня переглядати офіційні друковані видання, у яких повинні публікуватися оголошення про порушення справи про банкрутство, щоб не пропустити можливе банкрутство свого боржника, або користуватися базою даних ЛІГА:ЗАКОН "Банкрутство та ліквідація підприємств", яка оперативно забезпечить вас необхідною інформацією. 

Це правило не стосується лише двох категорій:

1) кредиторів, чиї вимоги забезпечені заставою майна боржника. Якщо вони не подали заявку в строк, то розпорядник майна зобов'язаний внести їх до реєстру кредиторів на підставі бухгалтерської звітності боржника;

2) кредиторів, які заявляють вимоги щодо виплати зарплати, авторської винагороди, відшкодування збитку, заподіяного життю та здоров'ю, сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Їхні вимоги, навіть заявлені з пропуском строку, підлягають задоволенню в першу чергу.

Кредитори за цими вимогами утворять раду кредиторів, що володіє правом затверджувати план санації в процедурі розпорядження майном, а також обирати та достроково припиняти повноваження членів комітету кредиторів. Останньому надані досить широкі повноваження (підготувати та укладати мирову угоду, звертатися до господарського суду із клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, клопотати про припинення повноважень арбітражного керуючого та призначення нової кандидатури, внесення суду пропозицій про скорочення або збільшення строків санації та розпорядження майном, визначення майна, що підлягає продажу при частковій реалізації майна боржника в процедурі санації або ліквідації, та інші повноваження). 

Саме комітет кредиторів вирішує долю пасивів боржника, а не індивідуально кожен кредитор щодо своєї "частки", хоча грошові вимоги останніх і персоніфіковані в загальній масі зобов'язань. 

Для звернення до суду з майновими вимогами необхідно сплатити судовий збір (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Копії заяв і доданих до них документів направляються кредиторами боржнику та розпоряднику майна.

Кредитори, вимоги яких виникли після порушення справи про банкрутство, можуть заявити свої вимоги в процедурі банкрутства тільки після визнання боржника банкрутом і початку ліквідаційної процедури. До цього вони можуть заявляти свої вимоги до господарського суду, який порушив справу про банкрутство, для вирішення в порядку позовного провадження.

2.7. ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ 

Процедура розпорядження майном завершується проведенням підсумкового засідання суду, на якому ухвалюється рішення щодо введення такої процедури (санація, банкрутство, мирова угода) або про продовження строку процедури управління майном у межах граничних строків, встановлених законодавством.

До цього моменту збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень:

1) схвалити план санації та подати до суду клопотання про введення процедури санації та затвердження плану санації;

2) відхилити план санації та подати до суду клопотання про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації;

3) подати до суду клопотання про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації, якщо боржник не подавав план санації на розгляд кредиторів;

4) подати до суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

5) подати до суду клопотання про висновок мирової угоди.

У разі наявності обставин, які позбавляють можливості прийняти одне із цих рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до суду із клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

Якщо жодного з цих рішень не прийнято, суд має право самостійно винести ухвалу про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або про введення процедури санації. 

Крім того, якщо наявні підстави, передбачені ч. 5 ст. 27 Закону про банкрутство, суд має право винести ухвалу про введення процедури санації навіть у разі отримання клопотання кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З моменту винесення судом ухвали про введення санації або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури процедура розпорядження майном вважається завершеною, а повноваження розпорядника майна припиняються.

III. САНАЦІЯ 

Санація є системою заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів та активів і/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація вводиться ухвалою суду за клопотанням комітету кредиторів (або самостійно) строком на 6 місяців. 

Санація може включати такі заходи:

- збільшення статутного капіталу боржника (ст. 32 Закону про банкрутство);

- продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (ст. 33 Закону про банкрутство);

- відчуження майна боржника шляхом заміщення активів (ст. 34 Закону про банкрутство);

- продаж частини майна боржника (ст. 35 Закону про банкрутство).

При вирішенні питання про проведення санації розраховується здатність підприємства покривати вартість фінансування, погасити наявну заборгованість і поточні витрати, враховуються перспективи успішної діяльності підприємства та співвідношення вигоди кредиторів при санації з їхньою вигодою при ліквідації підприємства-боржника. 

Використовується санація і для зміни власника підприємства - одержання активів (корпоративних прав) підприємства за допомогою інвестування останнього. 

На практиці часто трапляється санація без залучення інвесторів, проведена тільки для ліквідації дебіторської заборгованості. 

Для відновлення своєї платоспроможності деякі підприємства навмисно порушують справу про банкрутство (наприклад, через пред'явлення позову від імені колективу трудящих) з метою проведення санації, у процесі якої можливо вигідно реструктурувати заборгованість, списати податковий борг.

Із дня винесення госпсудом ухвали про санацію всі функції управління боржником переходять до керуючого санацією, керівник боржника усувається з посади. 

Проведення санації керівником боржника

Санація може проводитись і керівником боржника при дотриманні умов, установлених ст. 94 Закону про банкрутство. При цьому керівник підприємства-боржника повинен звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи з метою проведення санації боржника його керівником до порушення справи про банкрутство кредиторами та мати письмову згоду всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника, на проведення плану санації, запропонованого боржником, і на призначення керуючим санацією керівника боржника. Крім того, необхідна наявність рішення органу управління боржника або іншого органу, уповноваженого приймати рішення про ліквідацію та реорганізацію боржника.

Цей варіант досить вигідний для підприємства, оскільки дозволяє уникнути втрати контролю над підприємством (оскільки керуючим санацією призначається керівник підприємства) і детально підготувати план санації, який би враховував усі варіанти виходу підприємства з кризи. 

План санації

Санація здійснюється на основі плану, який за загальним правилом:

- або розробляється розпорядником майна разом із боржником протягом двох місяців із дати порушення справи про банкротство, схвалюється радою кредиторів до завершення процедури розпорядження майном і затверджується господарським судом;

- або розробляється керуючим санацією і схвалюється комітетом кредиторів протягом трьох місяців з моменту винесення ухвали про санацію, після чого затверджується господарським судом.

План санації, схвалений комітетом кредиторів (зборами кредиторів), протягом 7 днів із моменту прийняття такого рішення має бути погоджений усіма забезпеченими кредиторами.

Якщо хто-небудь із них не погоджує план санації, інші забезпечені кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:

- про виділення речей, що забезпечують вимоги такого кредитора, і майна боржника, їх продаж на аукціоні та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих від продажу коштів;

- про викуп боргу згідно з відомостями реєстру вимог кредиторів.

Якщо всі забезпечені кредитори відмовляються погодити план санації, інші кредитори мають право прийняти одне з вищевказаних рішень.

Вимоги до змісту плану санації сформульовані в ст. 29 Закону про банкрутство.

Відмова від виконання договору (ч. 10 ст. 28 Закону про банкрутство)

Керуючий санацією має важливе право в трьохмісячний термін із дня прийняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає шкоди боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на отримання позитивних результатів для боржника в довготерміновій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строк санації боржника;

- виконання договору створює умови, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний термін із дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Погашення зобов'язань боржника власником майна (ст. 31 Закону про банкрутство)

Протягом усієї процедури санації власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном) з метою припинення провадження у справі про банкрутство має право одноразово задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів, внесені в реєстр вимог кредиторів, або надати боржнику кошти, достатні для погашення всіх вимог.

Для цього власник майна (орган, уповноважений управляти майном) має подати відповідну заяву керуючому санацією, комітету кредиторів і суду, а також надати докази наявності в нього необхідних коштів.

Суд розглядає подану заяву протягом 14 днів із моменту надходження з обов'язковим викликом у судове засідання керуючого санацією і членів комітету кредиторів. Суд має право задовольнити заяву або відмовити в її задоволенні.

У разі задоволення заяви власник майна (орган, уповноважений управляти майном) повинен провести всі необхідні розрахунки з кредиторами протягом місяця з моменту винесення ухвали суду.

Аналогічне право може бути реалізовано і в процедурі ліквідації до моменту її завершення.

Звіт керуючого санацією і завершення процедури санації (ст. 36 Закону про банкрутство)

За 15 днів до закінчення строку санації, встановленого планом санації, або за наявності підстав для дострокового припинення санації (повне задоволення вимог конкурсних кредиторів тощо) керуючий санацією подає комітету кредиторів звіт і повідомляє членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Не пізніше 10 днів із моменту надходження звіту (але не пізніше дати завершення процедури санації, вказаної в плані санації) комітет кредиторів має розглянути звіт керуючого санацією і прийняти одне з таких рішень:

1) про припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

2) про припинення процедури санації, визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури;

3) про припинення чи продовження процедури санації та укладення мирової угоди.

Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол відповідного засідання комітету кредиторів не пізніше п'яти днів із моменту проведення засідання передаються до суду. До звіту додаються реєстр вимог кредиторів і скарги (за їх наявності) кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом рішення або не брали участь у голосуванні.

Якщо це не було виконано до закінчення строку процедури санації, визначеного планом санації, або протягом 15 днів із моменту виникнення підстав для дострокового припинення санації чи комітет кредиторів не прийняв жодного з вищевказаних рішень, суд самостійно розглядає питання про припинення провадження у справі про банкрутство чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд розглядає звіт керуючого санацією і скарги кредиторів у судовому засіданні, про місце і час проведення якого повідомляються керуючий санацією і кредитори, які подали скарги.

Звіт керуючого санацією підлягає затвердженню судом, якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення санації у зв'язку з виконанням плану санації, а скарги кредиторів відсутні або не визнані судом обґрунтованими.

Якщо розрахунки з кредиторами не проведені в строки, передбачені планом санації, а комітет кредиторів не звернувся з клопотанням про продовження цих строків і внесення відповідних змін у план санації, суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

IV. ЛІКВІДАЦІЯ

4.1. ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА

Якщо санація не дала результатів або не проводилася, не було укладено мирову угоду, госпсуд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З цього дня припиняються повноваження органів управління банкрутом і настають наслідки, передбачені чч. 1, 2 ст. 38 Закону про банкрутство.

Створення ліквідаційної комісії в процесі банкрутства можливе, але не обов'язкове. Усі необхідні для ліквідації підприємства повноваження згідно зі ст. 41 Закону про банкрутство має ліквідатор (арбітражний керуючий).

До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, процедури щодо неплатоспроможних боржників застосовуються тільки після виключення їх в установленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації (ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство). При цьому варто звернути увагу на те, що ч. 3 ст. 214 ГК відносить це правило лише до процедур у частині санації або ліквідації

У випадках, передбачених законом, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств (ч. 4 ст. 214 ГК).

З метою виявлення кредиторів із вимогами за зобов'язаннями боржника, що виникли під час процедур банкрутства, офіційно публікується повідомлення про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури. До 18.01.2014 включно таке оголошення публікується в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр", а з 19.01.2014 - на офіційному веб-сайті ВГСУ (ч. 10 ст. 16 Закону про банкрутство).

4.2. ЛІКВІДАЦІЙНА МАСА

У процесі ліквідації відбувається звернення стягнення на всі майнові активи (майно, у тому числі індивідуально визначені речі, майнові права) боржника, що належать йому на праві власності чи повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури.

Виняток становлять:

1) об'єкти житлового фонду, у тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єктів комунальної інфраструктури, які у разі банкрутства підприємства передаються в комунальну власність;

2) носії секретної інформації (технічна документація, вироби, їх дослідні зразки тощо), що передаються замовнику згідно з договором виконання відповідних робіт.

Будь-яке майно, що належить боржнику на підставі іншого речового права (оренда, лізинг тощо), до складу ліквідаційної маси не включається.

Майно, що належить боржнику на праві власності чи повного господарського відання і передане в заставу для забезпечення його зобов'язань перед кредитором, до складу ліквідаційної маси також не включається і може бути використане для задоволення вимог такого кредитора. Продаж такого майна можливий тільки за згодою кредитора або суду. При цьому кошти, отримані від продажу заставленого майна, які залишилися після задоволення вимог заставодержателя і покриття витрат на утримання, збереження і продаж майна, включаються до складу ліквідаційної маси.

Згідно з ч. 2 ст. 213 ГК до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення (перелік майна сформульовано в Додатку до Закону України від 21.04.99 р. "Про виконавче провадження" N 606-XIV). Госпсуд також має право за мотивованим клопотанням учасників провадження виключити з ліквідаційної маси майно приватного підприємця - боржника на суму не більше 6,5 тис. грн., у разі якщо це майно є неліквідним або дохід від реалізації такого майна істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів (ч. 9 ст. 90 Закону про банкрутство).

В порядку, передбаченому Законом України "Про іпотечні облігації", здійснюється відчуження, у тому числі примусове, активів, включених до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій. Ці активи також не включаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облігацій і управителя іпотечним покриттям.

У разі банкрутства управителя фонду фінансування будівництва або управителя фонду операцій із нерухомістю до складу ліквідаційної маси не включаються кошти та майно, що знаходяться в його управлінні. Розпорядження цими коштами і майном здійснюється відповідно до Закону "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Оскільки частка, що належить банкруту в загальному майні, підлягає виділенню і включенню до ліквідаційної маси, з метою забезпечення грошових вимог кредиторів суд має право заборонити відповідним особам вчинювати певні дії щодо названої частки майнових активів банкрута.

Майно боржника підлягає реалізації для розподілу виручених коштів між кредиторами, у зв'язку з чим ліквідатор не може вимагати від кредитора отримання будь-якого майна замість грошових коштів.

4.3. ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ

У процесі ліквідаційної процедури всі вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості (див. таблицю).

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного погашення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів для задоволення вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.

4.4. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКРУТА

Після завершення всіх розрахунків із кредиторами ліквідатор подає до госпсуду звіт і ліквідаційний баланс, а госпсуд виносить ухвалу про їх затвердження або назначає нового ліквідатора.

Якщо після задоволення всіх вимог кредиторів у боржника залишилося майно, достатнє для ведення підприємницької діяльності, підприємство продовжує працювати, а інакше - господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому такий суб'єкт підприємницької діяльності вважатиметься ліквідованим не з моменту винесення відповідної ухвали, а з моменту виключення його з ЄДР. Обов'язок повідомити реєструючий орган про визнання юридичної особи банкрутом покладено Законом про банкрутство на госпсуд, що виніс відповідну ухвалу.

Після завершення розрахунків із кредиторами фізична особа - підприємець, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, які було заявлено після визнання її банкрутом.

Виняток становлять лише вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, про стягнення аліментів та інші вимоги особистого характеру, які повністю або частково не були задоволені в процесі банкрутства. Такі вимоги можуть бути заявлені після завершення провадження у справі про банкрутство в незадоволеній частині в порядку, встановленому ЦК.

Крім того, звільнення не може бути застосовано, якщо щодо боржника є судове рішення, яке набрало чинності, про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності за неправомірні дії, вчинені в процедурі банкрутства (фіктивне банкрутство, умисне банкрутство тощо), або якщо протягом 5 років дану фізичну особу - підприємця буде повторно визнано банкрутом.

Варто відзначити, що фізособа-підприємець, визнана банкрутом, протягом 3 років після цього не має права:

- бути зареєстрованою як фізособа-підприємець;

- придбавати майно чи грошові кошти в кредит;

- укладати договір поруки;

- передавати майно в заставу.

Це правило не діє, якщо банкрут у процесі банкрутства повністю заплатив усі борги.

V. МИРОВА УГОДА

Мирова угода, або затверджена господарським судом домовленість між кредиторами і боржником про розстрочку (відстрочку) чи прощення (списання боргів) без права односторонньої відмови від виконання, можлива на будь-якій стадії процедури банкрутства. Але в рамках процедури розпорядження майном укладення мирової угоди допускається не раніше виявлення всіх кредиторів і затвердження судом реєстру вимог кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди приймається комітетом кредиторів і вважається затвердженим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, письмово висловили на це згоду (ч. 3 ст. 77 Закону про банкрутство). У той же час умови мирової угоди поширюються на всіх кредиторів, у тому числі і на тих, які не брали участі в голосуванні або голосували "проти".

Мирова угода не може бути укладена щодо виплат, віднесених до першої черги погашення вимог кредиторів (див. таблицю).

Задля уникнення тиску і нав'язування невигідних умов мирової угоди з боку кредиторів, що мають певні владні можливості (державних органів, "багатих" кредиторів тощо), при розробці мирової угоди корисна певна асоційована гра з іншими менш сильними, але численними кредиторами.

Мировою угодою можна передбачити виконання зобов'язань боржника у будь-які способи, не заборонені законом, включаючи виконання зобов'язань третіми особами, обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права (що надає можливість великим кредиторам, які мають більшість голосів у комітеті, отримати у власність активи боржника, що їх цікавлять, при порівняно невеликих витратах).

За заявою будь-якого з конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України, або було порушено порядок її укладення, передбачений Законом про банкрутство.

Розірвання мирової угоди за ініціативою сторін або боржника законом не передбачено. Мирова угода може бути розірваною тільки за рішенням господарського суду в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менше третини вимог кредиторів. На відміну від визнання недійсною, розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне розірвання такої угоди стосовно інших кредиторів.

* * *

Основні моменти процедури відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом можуть бути представлені у вигляді такої схеми:

  

Оскарження рішень господарського суду, прийнятих у процесі банкрутства

За загальним правилом, встановленим чч. 1, 2 ст. 8 Закону про банкрутство, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені всі рішення суду в справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом або ГПК. Також Законом можуть бути встановлені особливості оскарження деяких рішень суду.

На даний момент Закон про банкрутство передбачає лише одну ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню, а саме ухвалу про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації до порушення справи про банкрутство (абз. 2 ч. 6 ст. 6 Закону).

У касаційному порядку можуть бути оскаржені лише рішення апеляційного суду, прийняті при перегляді таких рішень суду в рамках процедури банкрутства (ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство):

1. Ухвала про порушення справи про банкрутство;

2. Ухвала про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

3. Ухвала за результатами розгляду грошових вимог кредиторів (про їх визнання чи невизнання);

4. Ухвала про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого;

5. Ухвала про перехід до наступної судової процедури (введення санації, затвердження мирової угоди);

6. Ухвала про затвердження плану санації;

7. Ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство;

8. Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Касаційні скарги подаються в загальному порядку, передбаченому ГПК.

Особливі процедури банкрутства

Банкрутство містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, професійних учасників ринку цінних паперів, приватних підприємців і відсутніх боржників має свої особливості, закріплені в Розділі VII Закону про банкрутство. Свої особливості має і банкрутство банків, що закріплено в Законі "Про банки і банківську діяльність". Тому для визнання банкрутом і ліквідації вказаних суб'єктів слід звертатися до відповідних норм законодавства.

____________

  

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА»

© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН»

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН

www.ligazakon.ua