Ось вже другий місяць в цьому році Державним комітетом статистики фіксується дефляція в Україні. Ціни товарів серпня 2009 р. в споживчому кошику для розрахунку індексу інфляції зменшились по таким позиціям: овочі (на 15,3%) та фрукти (на 8,2%).
Як такі процеси впливають на розрахунки інфляційних втрат?
Процитуємо статтю 625 Цивільного кодексу України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Як зрозуміло, вимога щодо сплати боржником «боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення» є правом кредитора, а не його обов’язком. Тому, якщо прострочення тривало виключно в період, коли була дефляція, - економічно не вигідно стягувати борг з урахуванням інфляційних. Адже в математичному розрахунку розміру грошової вимоги отримуємо суму, що менша суми боргу, наприклад:
Як зрозуміло, вимога щодо сплати боржником «боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення» є правом кредитора, а не його обов’язком. Тому, якщо прострочення тривало виключно в період, коли була дефляція, - економічно не вигідно стягувати борг з урахуванням інфляційних. Адже в математичному розрахунку розміру грошової вимоги отримуємо суму, що менша суми боргу, наприклад:
1. Борг станом на 01.08.2009 р. 1000 грн.
2. Борг 1000 грн. погашено 31.08.2009 р.
3. Розрахунок грошової вимоги кредитора: 1000 грн. х 99,8%=998 грн.
4. Економічний ефект від застосування ст. 625 ЦКУ 998 грн. -1000 грн. = (-2) грн..
2. Борг 1000 грн. погашено 31.08.2009 р.
3. Розрахунок грошової вимоги кредитора: 1000 грн. х 99,8%=998 грн.
4. Економічний ефект від застосування ст. 625 ЦКУ 998 грн. -1000 грн. = (-2) грн..
Отже, прості математичні розрахунки показують, що вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (коли він від’ємний) в період дефляції економічно не вигідно. Відмова від застосування ст. 625 ЦКУ в частині вимог щодо сплати боржником інфляційних залишає за кредитором право на стягнення суми основного боргу (згідно приведеного прикладу – основної суми 1000 грн.) згідно ст. 509 ЦКУ в загальному порядку.
Проте, як вчинити, коли заборгованість існувала одночасно в період, що складається з місяців, в котрих була інфляція та місяців, в котрих була дефляція?
Враховуючи особливості розрахунку індексу інфляції, застережемо одразу: не припустимо з періоду часу, в котрому існував борг та дефляція і інфляція одночасно, брати до розрахунку суми грошової вимоги кредитора лише ті місяці, в яких була інфляція. Для розрахунку інфляційних в будь-якому випадку беруться до уваги всі місяці та всі індекси інфляції.
Рекомендуємо провести розрахунок інфляційних втрат за весь період, - якщо за такий період в цілому є економічний ефект для стягнення інфляційних – ставити відповідну вимогу боржнику. Адже крім юридичних законів є, зокрема, й закони математики, котрих ніхто не відміняв.
Рекомендуємо провести розрахунок інфляційних втрат за весь період, - якщо за такий період в цілому є економічний ефект для стягнення інфляційних – ставити відповідну вимогу боржнику. Адже крім юридичних законів є, зокрема, й закони математики, котрих ніхто не відміняв.
Р.Г. Задорожній,
Комментариев нет:
Отправить комментарий